Листопад 29, 2016

Теорія про “Темну матерію” хибна?

16772Нову теорію гравітації, яка пояснює дивний рух зірок у галактиках, запропонував професор Амстердамського університету Ерік Верлінде, фахівець в області теорії струн.
2010 року професор Верлінде здивував усіх новою теорією, згідно з якою гравітація – зовсім не фундаментальна сила природи, а виникає феномен, який діє так само, як температура, яка збільшується від руху мікроскопічних частинок. Тільки гравітація виникає від змін фундаментальних інформаційних частинок, що містяться в самій структурі простору-часу.
Справа в тому, що зірки в зовнішніх областях галактик, таких як Чумацький Шлях, рухаються навколо галактичного центру, зі швидкістю набагато більшою, ніж це могла б забезпечити наявна маса матерії – зірок, планет і міжзоряних газів. Фізики припускали наявність величезної маси темної матерії, яка, на думку вчених, становить 80% Всесвіту. Однак, самі частинки темної матерії ніхто ніколи не спостерігав, незважаючи на постійні спроби виявити цю загадкову субстанцію.

Згідно з висновками Верлінде, необхідності використовувати темну матерію в поясненні феномена гравітаційного прискорення немає. Його теорія точно розраховує швидкість обертання зірок навколо центру Чумацького Шляху, а також рух зірок усередині галактик.

«У нас є свідчення, що новий погляд на гравітацію збігається з даними спостережень, – говорить Верлінде. – За великим рахунком виходить, що гравітація поводиться не так, як стверджує теорія Ейнштейна». «Можливо, ми перебуваємо на порозі нової наукової революції, яка радикально змінить наш погляд на природу простору, часу і гравітації», – заявив учений.

Поза тим, для того щоб виявити нарешті сліди темної матерії був побудований калориметричний електронний телескоп (CALET). Він встановлений на МКС і вивчатиме траєкторію частинок космічних променів, вимірювати їх заряд і енергію.
Advertisements
Серпень 16, 2016

Вчені довели існування життя після смерті

im578x383-life-after-death_youtube

У Великій Британії вчені із Саутгемптонського університету прийшли до висновку і змогли довести існування життя після смерті.

Вчені провели дослідження, в якому взяли участь понад 2 тисячі осіб, які пережили зупинку серця і клінічну смерть. Після низки питань стало зрозуміло, що людина продовжує мислити після того, як її оголосили мертвою.

Раніше вважалося, що активність мозку перестає функціонувати через 30 секунд після того, як серце перестає перекачувати кров. Однак, згідно з новими даними, люди можуть продовжувати мислити протягом 3 хвилин після оголошення смерті.

А учені Оксфордського університету знайшли іонний канал, який “перемикає” мозок людини зі сну на активний стан, і навпаки.

Сон ділиться на дві системи: циркадні (добові) і гомеостаз (саморегуляція). Циркадні години добре вивчені, вони пов’язані зі сприйняттям людиною зміни дня і ночі.

У 2002 році професор Геро Мізенбек зі своєю командою за допомогою експерименту над фруктовими мухами довів, що в мозку комах, тварин і, можливо, людей є контролюючі сон нейрони. Якщо вони були активні, значить, муха спала, а якщо “вимкнені” – прокинулася.

Недавнє дослідження показало, що “вимикачем” нейронів є іонний канал, названий “піщаною людиною” (герой європейського та скандинавського фольклорів, повелитель сну). Він прямує до нейронів і приводить їх в дію, внаслідок чого муха засинає. Коли ж комаха висипається, гомеостаз посилає сигнал “піщаній людині”, і він “відступає убік”, “вимикаючи” нейрони і пробуджуючи муху. Зараз головним залишається питання: як саме гомеостаз вимірює достатність і недостатність сну.

Серпень 16, 2016

Нагадування…

Рік тому я полишив посаду голови правління Фундації Петра Тронька. Інформація про це збереглася тут: http://archive.ec/hzdME і у вкладеному файлі tronko_all

Жовтень 21, 2015

Ще одна гіпотеза щодо життя на Землі

Тандем американських дослідників припустив, що відсутність інопланетного життя у видимих межах Всесвіту пояснюється тим, що схожі на Землю планети ще не встигли сформуватися

Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

При цьому, за версією американських дослідників, Земля є однією з перших планет, які пройшли всі етапи, що дозволило з’явитися на ній умовам для зародження життя.

До таких висновків науковці прийшли, працюючи з даними космічного телескопа “Хаббл”. Зокрема, вони вивчали наявність матеріалів важче гелію і водню у віддалених галактиках і розраховували, що станеться з плином часу. Цю інформацію вони зіставляли з відомостями про екзопланети, на яких потенційно може бути життя, відкритими за допомогою телескопа “Кеплер”.

Дослідники прийшли до висновку, що Земля входить в число 8% планет, які сформувалися порівняно рано. Ще 92 відсотки планет лише знаходяться на ранніх стадіях формування і остаточно сформуються протягом 6 мільярдів років.

За розрахунками дослідників, зараз в нашій Галактиці існує близько 1 мільярда землеподібних планет. Передбачається, що з часом їх кількість зросте в 100 разів. При цьому ймовірність того, що існує принаймні одна позаземна цивілізація, дорівнює 90%.

Жовтень 14, 2015

От вінта)

…Міцні засмальцовані руки
І м’язи тверді-наче дуб.
На білій,як день вишиванці
Блищить український тризуб.
В очах крижана недовіра,
як глобус блищить голова.
Давно не гуляла сокира
по вулицях міста Москва!

Вересень 13, 2015

Психіатр Станіслав Гроф: Ми бачили феномен відокремлення душі від тіла

Американський психолог та психіатр Станіслав Гроф у програмі “Вечір з Миколою Княжицьким” на Еспресо.TV – про пам`ять народження як метод лікування психічних розладів, досвід минулих поколінь та феномен душі

– Пане професоре, дякую, що прийшли до нас.

– Дякую Вам за чудову можливість бути тут. Для мене це честь.

– Коли я про Вас читав, то в одній зі статей було написано, що братів Вачовскі на створення фільму “Матриця” наштовхнули Ваші роботи. Це справді так?

– Я чув про це, але особисто з ними ніколи не спілкувався. Мені про це казали.

– І ще Вас називають одним із трьох найбільших психоаналітиків сучасності та порівнюють з Фрейдом і Юнгом. Ви справді займаєтеся чимось таким, чим вони намагалися займатися?

– Я також працював дуже наполегливо. На самому початку своєї роботи я займався експериментами з ЛСД для вербального обміну інформацією. Я сприймаю ЛСД як, скажімо, мікроскоп чи телескоп. Інструмент, який дозволяє нам бачити значно глибші процеси психіки. Коли ви використовуєте такі новаторські інструменти, вам відкривається багато можливостей для вербального обміну в різноманітних областях.

– Те, що Ви запропонували інші методи лікування, зокрема за допомогою ЛСД, – це було певною революцією в психіатрії? Бо стара психіатрія, особливо в радянській системі, лікувала за допомогою сорочок, якими зв`язували людей, або холодних ванн…

– Так, звичайно, це була велика революція в психіатрії. Таке раніше не застосовувалося. Це можливість заглянути в глибину свідомості під час спілкування з клієнтом.

– Як це допомагає людині? Що саме Ви лікували таким способом?

– Коли ви працюєте, використовуючи психоделічні засоби, у вас є можливість досліджувати свідомість. Наприклад, за допомогою спогадів з минулого, з дитинства. Ви можете навіть дізнатися, що людина пам’ятає від народження. Всі складні емоції, відчуття. Вони надають доступ до духовних переживань людини.

– Але коли був період певної законодавчої заборони використовувати ЛСД, Ви винайшли ще один метод, який пов`язаний із диханням. Що це за метод? Як це працює?

– У 1973 році я працював у місті Есален, в Каліфорнії. Тоді було заборонено використовувати психоделічні речовини. Але ж люди хотіли дізнатися більше про цей досвід, проте не було такої можливості. І, звичайно, ми шукали якийсь інший спосіб, як-от: пришвидшене дихання, музика і подальша робота з тілом.  Свій метод ми назвали “голотропне дихання”.  “Холос” – це цілісність і  “тропік” – це рух у певному напрямку. Тобто, це рух до цілісності, рух до самого себе. І ми побачили, наскільки багато можна зробити, використовуючи ці методи. І так вийшло, що  законодавча заборона використання психоделіків змусила нас переключитися на дослідження чогось нового. Мета мого візиту в Київ – це застосування голотропного дихання в лікуванні ПТСР, тобто посттравматичних стресових розладів. Адже в Україні  багато людей мають цю проблему. Ми будемо працювати з солдатами, ветеранами війни. Ми маємо певний досвід, адже раніше в США ми працювали з американськими ветеранами, які мають цей посттравматичний розлад. І зараз люди в Україні живуть в стані війни і переживають це знову і знову.

– Але цих людей в Україні дуже багато, у Вас тут є якісь учні? Можна якось навчити цьому Вашому методу, щоб українські фахівці могли допомогти цим людям?

– Кілька років тому ми проводили навчання щодо роботи с ПТСР. Тобто є люди, які розказували іншим про ці дослідження, про те, як проводити лікування. Насправді, посттравматичний розлад – це величезна проблема. У США офіційно визнано, що в Іраку, в Афганістані американські солдати вкорочували собі віку. Наприклад, кількість людей, які вбили себе після війни у В’єтнамі, перевищила кількість загиблих у цій війні. Це страшно! Звісно є методи, які дозволяють боротися з цим розладом, але вони не настільки ефективні. Зокрема, використовується психоактивна речовина “ем-ді-ем-ей”.

– Ваш метод, коли Ви кажете про певний спосіб впливу дихання на психіку, трохи нагадує йогу чи якісь східні релігії, є між цим якийсь зв`язок?

– Це правда. Дійсно, такий зв’язок існує. Це стосується і моїх методів, і використання психоделіків. Є також певна схожість із шаманізмом. Метод містить певні елементи шаманізму. Індуїзм, даосизм… Це навіть схоже на те, що відбувається під час кабалістичних вправ. Ми побачили, що це дійсно дієвий інструмент, який дозволяє досліджувати нові виміри психіатрії. Це не є абсолютно новий метод, радше це спроба створити нову карту свідомості, згадати те, що було багато років тому.

– Я думаю, що такі класичні вчені, мабуть, вважають Вас до деякої міри єретиком і не зовсім науковцем?

– Ви знаєте, сучасна психіатрія має дуже багато забобонів. Вона часто не визнає такі речі. Коли я працював із картами свідомості, це, звісно, виходило за межі сучасної науки. Але ці методи не були повністю новими. Їх послідовники ставали своєрідними віровідступниками. Наприклад, учень Фрейда – Отто Ранк. Він заявив, що травма при народженні, а не сексуальність є тим, що насамперед визначає психіку людини. Він навіть казав, що таким чином можна дослідити загальну свідомість цілих народів. Тобто це не було чимось новим, ми просто підтвердили, що ці ідеї “ренегатів”, цих відступників від класичної науки, дійсно працюють. Але новий метод відрізняється від попередніх тим, що він поєднує в собі всі внески, які зробили Фрейд і його учні, колеги. І наші пацієнти лише підтверджують дієвість цих методів. Вони переживали своє народження заново. І психіатрія має визнати це. Але, на жаль, це буде не швидко.

– Коли Ви кажете про цю карту свідомості, то часто згадуєте її перинальну та трансперсональну складові. Що це означає? Як пояснити нашим глядачам, що відбувається з людиною після народження? На людину і на її формування справді накладає відбиток той період, коли ця людина знаходиться ще в утробі матері, і коли вона з`являється на світ? Як це впливає на людину?

– Коли я почав працювати з ЛСД, я використовував  традиційні методи психології, теорії Фрейда. Я думав, що  ми будемо використовувати в основному психоаналіз. Але згодом побачив, що експерименти виходять за рамки індивідуальної свідомості. Адже наше подальше життя напряму залежить від процесу нашого народження. Під час сеансів до пацієнтів повертаються всі ті відчуття, які вони вже переживали в момент появи на світ. Вони відчувають себе в якомусь замкнутому просторі, їм важко дихати. Це саме той досвід, який дитина переживає, коли проходить родовими шляхами. І стало зрозуміло, що в людини є пам’ять народження. Наприклад, вона може нахлинути, коли людина відчуває тиск на голову. Багато симптомів набутих за життя психологічних розладів та хвороб зникають. Тобто це має лікувальний ефект. Тому я, власне, і почав досліджувати це. Ви знаєте, термін “перинатальний”  широко використовується в акушерстві. Але ж він зовсім не відображає суть, не говорить нічого про досвід, про пам’ять народження. Цей аспект не використовується в медицині. І вважається, що в новонародженої дитини немає цих спогадів, немає свідомості.

– А звідки Ви знаєте, що ці спогади справді існують з такого раннього віку?

– Ну, звичайно, ми це знаємо. Будь-яка доросла людина знає, що вона колись пережила процес народження, але достовірно не пам’ятає, що саме відчувала в цей час. Завдяки сеансам з нашими пацієнтами ми дізналися, що плід відчуває біль, занепокоєння, має якісь видіння, пов’язані з потойбічним світом. Присутнє відчуття замкненості, поки матка ще не відкрилася. Коли вона відкрилася і дитина починає проходити через родові шляхи, вона має інші видіння. Люди, з якими ми працювали, відчули це заново і тепер порівнюють це з духовним народженням. Вони мали видіння чогось такого, знаєте, революційного. Повалення тоталітарного режиму, диктатури. Вони порівняли своє народження з опором системі. Коли ми народжуємося, ми можемо дихати вільно. І революція в нашій свідомості якраз пов’язана з цим відчуттям свободи. Це своєрідне поєднання міфології й історичних видінь і такого духовного досвіду.

– Що таке трансперсональна складова? Як на людину впливає, наприклад, досвід минулих поколінь? Це існує чи ні?

– Те, що я почав використовувати термін “трансперсональний компонент” стосовно перинатального, стосовно народження – це вже виходить за рамки класичної психології. Це вже пам’ять поколінь. Це ще Юнг називав колективним несвідомим. Це відчуття певного дежавю, відчуття, що це відбувається не вперше. Люди, з якими ми працювали, таким чином дізнаються про реінкарнацію. І це має терапевтичний ефект. Люди можуть відстежити відчуття болю, страхів, фобій у ситуаціях, які відбувалися з ними ще в минулому житті, в минулому столітті, наприклад. Тобто цей трансперсональний компонент пов’язаний із міфологією. Це юнгівський архетип. Про це раніше не говорилося. Юнг винайшов цю концепцію. Іноді у снах люди мали видіння, які були пов’язані з міфами світу. Деякі піддослідні лише згодом, через декілька тижнів розповідали, що їм наснилося, і з подивом дізнавалися, що їхній сон – епізод з існуючої міфології. Наприклад, один із пацієнтів Юнга розповідав, що бачив уві сні пеніс сонця, який коливається від вітру. І лише потім він дізнався про існування подібного міфу. Він не знав про це раніше і був дуже здивований. Тобто “транс персональний” означає, що ми виходимо за межі людини, персони, особистості… І це вихід далеко за межі того горизонту, який ми зараз маємо, який зараз вивчаємо. Він пов’язаний із досвідом, який був ще до народження. Як я казав, це стосується філософії, релігій світу, вчень, міфів.

– Пане професоре, Ви доктор чи Ви помічник? Я десь читав в літературі про Вас, що Ви лікуєте не психоз чи депресію, а фактично допомагаєте людині пережити якийсь складний перехідний віковий або психологічний період? Тобто це захворювання чи ці кризи є нормальною для багатьох людей ситуацією, коли їм потрібна допомога?

– О, це чудове запитання! Розумієте, в західній психотерапії є поняття, що ми маємо зрозуміти, як працює свідомість. І якщо в пацієнта є якась проблема, то ми маємо її усунути. Існує багато різних шкіл, і кожна школа має свій метод. Важко знайти спільний знаменник. Які сили впливають на психіку? Як інтерпретувати симптоми? Кожна школа використовує свій метод. Ви можете підкинути монетку, вибрати школу, і кожна з них дасть різне пояснення того, що з вами відбувається. І ці школи іноді дають радикально протилежні пояснення. Це як радар, на якому ви бачите емоції. Де вам потрібно підняти цей підсвідомий матеріал. Ми працюємо над тим, що можна назвати “спадковим інтелектом”. Ми більше, ніж терапевти, ми мандрівники. У храмах Древньої Греції була така посада “терапевт”, помічник божеств. Тобто, це більше асистент чи мандрівник. Чи навіть як хірург, який втручається в свідомість на основі знань про свідомість. Психотерапія – це процес пізнання тих речей, яких ніколи ніхто не бачив. Речі, про які, можливо, ніколи не писали в підручниках з психотерапії. Знаєте, це неймовірно. Деякі речі просто неможливо пояснити. У мене була пацієнтка, яка не виходила з депресії три роки. І ми знайшли вирішення проблеми, коли вона розказала про своє народження. Вона сиділа і співала якоюсь невідомою мовою. Психоаналітик із Буенос-Айреса сказав, що це якийсь суржик між івритом і іспанською. Ми запитали в нього, про що вона співає. Він процитував: “Я плачу, я завжди буду плакати. Я молюся і завжди буду молитися”. І вона вилікувала себе від депресії за допомогою цих співів. У багатьох випадках відбувається зцілення, але ми іноді не можемо пояснити цей механізм.

– Цікаво. Хочу запитати Вас про те, чого не тільки Ви, а й людство не може пояснити, але Ви працюєте з людьми і досліджуєте людей. Душа існує, яка літає, яка це було написано в релігійних книжках? Існує реінкарнація? Що Ви про це думаєте?

– Ви знаєте, існує така наука, як танатологія, яка досліджує смерть. Вона з’явилася у 1960-ті і вивчала поміж іншим переживання людей, які знаходяться на порозі смерті. Щось подібне зустрічається в Книзі Мертвих різних народів. Вони кажуть, що душа після смерті відокремлюється від тіла і може подорожувати. Ми бачили цей феномен у дії. Люди, у яких сталася зупинка серця, які перебували у несвідомому стані, відчували що їхня душа чи свідомість залишили тіло, і вони подорожували світом, бачили, що відбувається в сусідніх кімнатах лікарні. Навіть сліпі люди могли бачити тоді, коли свідомість більше не була пов’язана з тілом. Це те, що описується в духовній літературі. Люди бачать суд, божественне світло. Це доволі часто зустрічається. Люди кажуть, що вони доходять до певної межі смерті, а потім повертаються. І цей досвід дійсно багато разів був описаний у духовній літературі, та і взагалі у літературі. Ми думаємо, що свідомість – це продукт розуму, але тепер ми бачимо, що це фундаментальний процес існування. Це те, що описував Юнг. Це “аніма мунді”, тобто свідомість світу. І подібна концепція існує у фізиці, коли свідомість поєднує різні світи.

– Дякую, пане професоре, за цю розмову. Запрошуємо Вас в студію ще, наш час обмежений. Я знаю, що Ви читали лекцію в Київському університеті, що стали почесним професором одного з найбільших наших університетів, будемо завжди раді Вас бачити в Україні. 

– Так, це дуже цікавий досвід стати частиною команди університету. Мені подарували сувенірну тарілку із зображенням Шевченка. Мені дуже приємно. Це справді честь для мене! Дуже тепло мене приймали, хоча мої дослідження – це дуже суперечливий матеріал.

Джерело: http://espreso.tv/article/2015/09/12/stanislav_grof

Липень 29, 2015

Якої товщини Вікіпедія українською мовою?

На виставці “Aaaaa! to ZZZap!”, яка проходила з 18 червня по 2 липня в Нью-Йорку, була представлена роздрукована версія англомовної Вікіпедії. Вона вмістилася у 5 244 011 сторінок, які зайняли 7471 том по 700 сторінок кожен.

Скільки ж місця могла би зайняти роздрукована українська Вікіпедія?

Розмір бази даних основного простору англійської Вікіпедії на кінець травня 2015 становив 11,7 Гб, а української — 0,919 Гб.

Розрахунки показують, що українська Вікіпедія займає приблизно 412 000 сторінок, що становить 587 томів по 700 сторінок на один том.

10 аркушів, або 20 сторінок паперу шільності 80 г мають товщину 1 мм.

Товщина друкованого тому обсягом 700 сторінок становить 35 мм без обкладинок, або 40 мм з обкладинками.

Загальна довжина полиць становитиме приблизно 20,6 метри без обкладинок, або 23,5 метри з обкладинками.

Юрій Пероганич

Березень 17, 2015

В Японії передали електрику без дротів

Японська наукова група, що працює на базі підприємства Mitsubishi Heavy Industries, зробила сенсаційне відкриття, яке може стати основою для нового технологічного ривка. Вперше в історії вченим вдалося передати достатній заряд електрики між пристроями в просторі, без використання звичної проводки. Інакше кажучи, вчені створили бездротовий спосіб передачі електроенергії.
Розроблено метод передачі був в рамках програми Mitsubishi Heavy Industries з передачі електроенергії з космосу на Землю завдяки електромагнітному (або будь-якому іншому) сигналу. Передати сигнал із зарядом електрики вдалося поки що тільки в Земних умовах, а відстань передачі далека не тільки від «космічної», а навіть від «орбітальної». Тим не менш, досягнутий успіх вселяє оптимізм.
Головне досягнення наукової групи полягає зовсім не в тому, що вони змогли здійснити бездротову передачу електричного заряду, а в тому, що вперше цей заряд вдалося прийняти і використовувати. Заряд передавався повітрям, а його потужність склала 10 кіловат. Передати сигнал вдалося на відстань 500 метрів. Відправлення сигналу і його прийом здійснювався за допомогою спеціальних пристроїв, створених вченими Mitsubishi Heavy Industries.
Варто додати, що розробки такого роду не одне десятиліття цікавлять вчених. Про можливість передавати електричний заряд в просторі без використання звичних дротів замислювалися навіть у  XIX столітті.
Подробиць щодо технології передачі поки немає. Представники наукової групи заявили, що результати дослідження будуть опубліковані в ряді наукових журналів після завершення патентних робіт. Єдине, що розповіли інженери, те, що до створення методу передачі їх підштовхнули мікрохвильові печі. Переданого заряду, між іншим, уже вистачило, щоб закип’ятити електрочайник.

Джерело: www.novate.ru

Лютий 10, 2015

Рік Петра Тронька

У липні цього року виповнилося би 100 років Герою України, Академіку Петру Троньку. 10 лютого відбулося засідання президії правління Національної спілки краєзнавців України, присвячене майбутньому відзначенню 100-ліття Героя України, Академіка Петра Тронька. На цьому фото я разом з дочкою Петра Тронька Ларисою Петрівною та скульптором із Харкова Миколою Шакіним, який планує встановити пам’ятник Троньку на його батьківщині.

P1270201

Січень 12, 2015

Знаки тоталітарного молоху

Під таким заголовком у грудні 2009 року газета “Культура і життя” надрукувала перелік пам’ятників, стосовно яких ухвалено рішення не заносити їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Такі постаменти здебільшого є масовими тиражованими копіями пам’ятників партійним та радянським діячам.

Я відшукав у архіві pdf тієї газети. Перелік на стор. 21-44. Сподіваюся, він комусь буде корисним.

“Культура і життя”, №49-50, 11-18 грудня 2009 р.