Мені вже неодноразово доводилося підписувати всякі папірці про дозвіл на використання персональних даних. Яка ж це фігня! Адже й досі кожен, хто хоче знайти тебе може просто зайти на сайт www.nomer.org і дізнатися адресу, телефон, дату народження… Я вже мовчу про соцмережі. А ось приклад, як використовували персональні дані у СРСР. Це табличка з мого під’їзду, встановлена ще в 1970-х, коли будинок здавали в експлуатацію. Вона ще й досі висить на своєму місці, хоча й порушує нинішній закон:
Блог Євгена Букета 